Замечательный дубовый столик для друзей в уютной кафешке. Тут можно постишить, посмешить, поздравить с праздниками и просто поесть виртуальных пироженок. Фотки котиков, собачек и ежиков приветствуются. Фотки политиков запрещены (но если смешно, то можно) Заходите, хозяйка вас ждет!
Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов*язково з нами стається. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так. Отже, коли це постає перед нами, навіть не впізнаємо його в обличчя. Тому ми переважно боїмося майбутнього, боїмося подорожей, дітей, боїмося змін Юрій Андрухович «Дванадцять обручів»
Спойлер:
еСеСеСеРівська етика вся сконцентрована у вислові «Хочешь жить — умей вертеться». Її доповнювала ще така: «Наглость — второе счастье». Ці народні мудрощі відригуються нам досьогодні. Юрій Андрухович «Лексикон інтимних міст»
Спойлер:
Перший обруч - це напевно... пояс невинності на дівчатах. Другий - це напевно... такий танець, коли всі танцюють у колі. Ну там стелять хусточку на підлогу й усі з усіма цілуються. А третій обруч - це обійми мого далекого минулого... Четвертий обруч – це обійми теплого вітру, кружіння енергій... Вона була захищена п'ятим обручем весни - своєю зеленою недоторканістю. Шостий обруч - це залізне кільце двобою велетнів. Сьомий обруч - це коли з кимось раніше не знайома почуваєшся легко і вільно, ніби сто років знаєшся. Восьмий обруч - це коли стискається серце. Дев'ятий обруч - це коли залишаєшся сам на сам і від цього нікуди не подітись. Десятий обруч - це полон, з якого неможливо повернутися, нічого не втративши. Одинадцятий обруч - це коли двоє стають одним. Дванадцятий обруч - це коло вічності, початок і кінець в одному. Альфа і Омега, всі ми і кожне з нас... Юрій Андрухович«Дванадцять обручів»
Спойлер:
Шлюб є юридичною і суспільством легалізованою угодою між представниками різнх статей з метою користування статевими органами. Іммануїл Кант (з "12 обручів" Ю. Андруховича)
Якщо англійці є росіянами Британії, то шотландці її українцями, а валлійці — білорусами. Ірландці ж безумовні поляки. Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
Спойлер:
"... по-справжньому знає не той, хто знає про щось, а той, хто знає щось".
"Про що могли розмовляти двоє людей, що прожили разом дванадцять років, увійшовши до лісу? Звісна справа, вони мовчали." Юрій Андрухович«Дванадцять обручів»
Спойлер:
"Прощання з молодістю не таке вже й трагічне, якщо слідом за нею починається зрілість" Юрій Андрухович«Дванадцять обручів»
Якщо вдуматися, то гірше скластися й не могло. Але я волію не вдумуватися. Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
Спойлер:
Личаківський — це злагода мертвих. Вони співіснують ідеально, усі разом і так близько — Банах і Коцко, Ґорґолевський і Лівинський, Запольська і Крушельницька, Ґротґер і Труш, Ян Заграднік і Назар Гончар, Франко і Смолька, Шашкевич і Ґощинський, Конопніцька і Рудницька, повстанці й митрополити, астрологи і капелани, революціонери й пілоти, жертви Талергофа, Берези, Бригідок, усі інші жертви і жертви тих інших жертв. Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
І якщо в мене є свій Дублін, то це Львів. Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
Спойлер:
Боже, в які чудові місця ти мене закидав! І як солодко нам кохалося в тому голоді й холоді, у тій воді, у тій красі, чистій геометрії, в добу імперії, нам з провінції. Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
Спойлер:
"Безоглядно-безжальний реванш природи над системою може свідчити про її, системи, протиприродність."
"...товариство завжди було інше, а вірші і вино все ті ж..." Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся - і розумієш, як усе жахливо. Який дебіл вигадав, наче ранок - це світла і радісна пора? Андрухович Юрій«Таємниця»
Спойлер:
...світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль. Тобто навпаки. Ну, ви самі розумієте. Юрий Андрухович«Московiада»
Спойлер:
Свого часу тебе навчали, що Римська імперія загинула під ударами рабів і колонів. Ця імперія загине під ударами пияків. Колись вони всі вийдуть на Красну площу і, вимагаючи пива, рушать на Кремль. По них стрілятимуть, але кулі відбиватимуться від їхніх проспиртованих непробивних грудей. Вони зметуть усе. Особливо жінки. Вони є правдивою окрасою цього благословенного місця. Ходять ... з розпанаханими блискавками. Мають напівоблізлі голови. Пишаються своїми підбитостями й запухлостями. Від них тягне вигрібною ямою,.. Вони злягаються хоч би із собаками,.. Якщо їм вчасно не наллють пива, то вони рознесуть це місто разом із Луб'янкою та її казематами (тобто Внутрішнє Місто, Місто в місті). Тому імперії слід було вчасно подбати про своїх пияків. Не воювати з вітряками лібералізмів чи націоналізмів, не полювати на відьму релігійності чи на примару правозахисництва, а єдине – подбати про своїх вірних пияків. Щоб вони завше мали чим залитися. Щоб вони любили своїх потворних жінок. Щоб вони створювали собі подібних дітей. І все. Але імперія зрадила своїх пияків. І прирекла себе на розпад. Юрий Андрухович«Московiада»
Спойлер:
Адже Росія ніколи і нізвідки не йде вся, її хоч трохи завжди лишається Юрій Андрухович«Лексикон інтимних міст»
Дама-в-летах: Отвлекитесь на старинный шкафчик
https://www.facebook.com/Tuchatv/videos/1119175718114360/ Может себе возьмем: нуашо, место есть...
Публикации
нуашо, место есть...